Послаблюючий вплив діеколу на гіпертонічну нефропатію у щурів зі спонтанною гіпертензією
Mar 11, 2022
Анотація: Гіпертонія викликаєнирковийфіброз або тубулярний інтерстиціальний фіброз, який зрештою призводить до кінцевої стадіїзахворювання нирок.Перехід епітелію в мезенхіму (EMT) є одним із основних механізмівнирковийфіброз. Хоча попередні дослідження показали, що екстракти Ecklonia cava (ECE) і директор (DK) мали інгібіторну дію на ангіотензин (Ang) I-перетворюючий фермент, який перетворює Ang I в Ang II. Відомо, що Ang II причетний до нирковийфіброз; однак не було оцінено, чи ECE або DK послаблювали гіпертонічну нефропатію шляхом зниження ЕМТ. У цьому дослідженні вплив ECE та DK на зниження Ang II та його сигнального шляху рецептора ангіотензину типу 1 (AT1R)/TGF/SMAD, що пов’язано з EMT та відновленнямфункції нироку щурів зі спонтанною гіпертензією (SHRs). ECE або DK значно знизили сироватковий рівень Ang II у SHR. Крім того,нирковийекспресія AT1R/TGF/SMAD була знижена введенням ECE або DK. Маркери мезенхімальних клітин вниркаSHR було значно знижено ECE або DK. Фіброзна тканинаниркаSHR також суттєво знижувався ECE або DK. Співвідношення альбуміну/креатиніну в сечі SHRs було значно знижено при ECE або DK. Загалом результати цього дослідження вказують на те, що ECE та DK знизили сироваткові рівні Ang II та експресію AT1R/TGF/SMAD, а потім знизили EMT танирковий фіброз у SHR. Крім того, зниження ЕМТ інирковийфіброз може призвести до відновленняфункції нирок. Здається, що ECE або DK можуть бути корисними для зменшення гіпертонічної нефропатії шляхом зниження EMT танирковийфіброз.
Ключові слова:перехід епітелію в мезенхіму; екстракти E. cava; диекол; щури зі спонтанною гіпертензією; фіброз нирок; ангіотензин II; нирка; нирковий

CISTANCHE ПОКРАЩИТЬ ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК
вступ
Theниркає основним органом, на який уражається гіпертензивне ураження органів-мішеней: хронічнехвороба печінкизазвичай зустрічається приблизно у 16 відсотків пацієнтів з гіпертонією [1]. Патологічні ознаки гіпертонічної нефропатії включають запалення, гломерулярний склероз, тубулярну атрофію та інтерстиціальний фіброз [2]. Фіброзна тканина замінює нормальне функціонуванняниркатканини, що призводить дониркова недостатність[3,4]. Таким чином,нирковийФіброз або тубулярний інтерстиціальний фіброз є основним патологічним ураженням гіпертонічної нефропатії, що викликає термінальну стадіюзахворювання нирок(ESRD) [5].нирковийФіброз демонструє наступні характеристики: посилене виробництво масивного позаклітинного матриксу (ECM), посилене залучення фібробластів до місць ушкодження тканини та посилення змін фенотипу від фібробластів до міофібробластів, що експресують актин гладких м’язів (-SMA) [6]. Збільшення міофібробластів, що експресують -SMA, призводить до надмірного відкладення колагену та посилює дисрегуляцію матриксних металопротеїназ, що руйнує базальну мембрану та ще більше прискорює фіброз [6]. Останнім часом багато досліджень показали, що епітеліально-мезенхімальний перехід (EMT) є одним із основних механізмівнирковийфіброз [7,8]. Під час ЕМТ епітеліальна клітина поступово втрачає епітеліальні маркери, такі як Е-кадгерин, який є основним елементом міжклітинних з’єднань, і отримує маркери мезенхімальних фенотипів, такі як -SMA [9]. Втрачаючи клітинні контакти, клітини, які зазнали процесу ЕМТ, легко рухаються до інтерстиціального простору [9]. Крім того, епітеліальні клітини, які набули властивостей міофібробластів, експресують -SMA і синтезують білки ECM, такі як колаген, що зрештою призводить до тубулярного інтерстиціального фіброзу (TIF) [9].
Ангіотензин II (Ang II) діє як головний гравець у фіброзі, спричиненому гіпертензією. Будучи основним активатором ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), Ang II викликає важкі судинні, клубочкові та тубулоінтерстиціальні пошкодження, які супроводжуються збільшенням бета-трансформуючого фактора росту (TGF) через рецептор ангіотензину 1 типу ( AT1R) [10]. Рівні Ang II і його рецептора вниркищурів зі спонтанною гіпертензією (SHRs) були вищими, ніж у щурів Wistar Kyoto (WKY) [11]. Відомо, що Ang II індукує ЕМТ через TGF-залежні сигнальні шляхи [12]. Обробка Ang II для клітин NRK52E (нормальних ліній епітеліальних канальців щурів) індукує експресію сигнального шляху TGF 1/SMAD, який зрештою збільшує проапоптотичні та фіброзні білки [13]. Коли Ang II зв’язується з AT1R, сигнальний шлях SMAD3 активується та індукує ЕМТ у клітинних лініях NRK52E [12].
Повідомлялося, що поліфеноли з морських водоростей діють як інгібітори Ang I-перетворюючого ферменту (АПФ) [14–17]. АПФ бере участь у перетворенні Ang I в Ang II і підвищує Ang II як потужний вазоконстриктор, що призводить до гіпертензії [18]. Деякі флоротаніни, такі як флорофукофуроекол А, директор (DK) і еккол, які присутні в екстрактах Ecklonia cava або Ecklonia stolonifera, виявляють інгібіторну активність АПФ; таким чином, очікується, що ці поліфеноли знижуватимуть артеріальний тиск (АТ) [15,19]. Незважаючи на те, що екстракти E. cava (ECE) і DK виявляють інгібіторну дію АПФ, у жодному звіті не було досліджено, чи бере участь ECE або директор у EMTниркаабонирковийфіброз, спричинений гіпертонією. Таким чином, вплив ECE та DK на зниження Ang II та його низхідного сигнального шляху AT1R/TGF/SMAD2/3, що пов’язано з EMTниркаі відновленняфункції нироку SHR, було досліджено в цьому дослідженні.
2. Результати
2.1. ECE і DK знижують систолічний АТ і сироватковий рівень Ang II у SHR
Систолічний АТ у щурів SHR був значно вищим, ніж у щурів WKY, і значно знижувався при введенні ECE або DK. Ефекти зниження 50, 100 і 150 мг/кг/день введення ECE і DK істотно не відрізнялися (рис. 1а). Діастолічний і середній АТ у щурів SHR були значно вищими, ніж у щурів WKY. Застосування ECE або DK не призвело до значного зниження діастолічного та середнього АТ (рис. 1b,c). Сироватковий рівень Ang II у SHR був значно вищим, ніж у щурів WKY, і значно знижувався при введенні ECE або DK. Крім того, найбільш помітний ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала 150 мг/кг/день ECE (рис. 1d).
2.2. ECE та DK послабили експресію AT1R у нирках SHR
Експресію AT1R оцінювали за допомогою qRT-PCR та фарбування. Експресія мРНК AT1R у мозковій речовині та корі головного мозкуниркабув значно вищим у щурів SHR, ніж у щурів WKY. Така експресія була знижена введенням ECE або DK (рис. 2а). У мозковій речовині ефект зниження був найбільш помітним у групі, яка отримувала ДК. У корі головного мозку 150 мг/кг/день ЕХЕ мали найбільш виражений знижувальний ефект. Рівень експресії AT1R у корі та мозковій речовині SHR, який оцінювали за допомогою фарбування, значно підвищувався та значно знижувався введенням ECE або DK. Крім того, найбільш помітний ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала DK (рис. 2b,c). Щоб підтвердити аттенуацію ECE та DK експресії AT1R униркаканальців, лінія клітин проксимальних канальців миші (TCMK-1) була активована ангіотензином II у моделі in vitro [20]. Рівень експресії білка AT1R в клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином II, з ECE (5, 25, 50 мкг/мл), DK або інгібітором був знижений порівняно з лікуванням лише ангіотензином II (рис. 2d).

2.3. ECE та DK зменшили експресію TGF, SMAD2/3 та Snail2 у нирках SHRs
Експресія TGF у мозковій речовині та корі головного мозку SHR була значно вищою, ніж у щурів WKY, яка була знижена введенням ECE або DK. У мозковій речовині ефект зниження був найбільш помітним у групах, які отримували 150 мг/кг/день ECE та DK. У корі головного мозку ефект зниження був найбільш помітним у групі, яка отримувала ДК (рис. 3а). Експресія SMAD2 у мозковій речовині та корі головного мозку SHRs була вищою, ніж у щурів WKY, яка була значно знижена введенням ECE або DK. Ефект зниження в мозковій речовині був найбільш помітним у групах, які отримували 150 мг/кг/день ECE або DK. У корі головного мозку знижувальні ефекти 50, 100 і 150 мг/кг/день ECE або DK істотно не відрізнялися (рис. 3b). Експресія SMAD3 у мозковій речовині та корі головного мозку SHR була значно вищою, ніж у щурів WKY, і значно знижувалася при введенні ECE або DK. Найбільш виражений ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала 150 мг/кг/день ECE (рис. 3c). Експресія Snail2 у мозковій речовині та корі головного мозку SHR була значно збільшена при введенні ECE або DK. Найбільш виражений ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала ДК (рис. 3d). У моделі in vitro рівень експресії білка TGF і pSMAD2/3 в клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином II, з ECE (5, 25, 50 мкг/мл), DK або інгібітором був знижений порівняно з лише лікування ангіотензином II (рис. 3e,f).

Малюнок 2. Порівняльний аналіз введення ECE та DK щодо зниження експресії AT1R униркаSHR та в клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином II. (a) Рівні мРНК AT1R в області кори головного мозку та в мозковій речовиніниркавимірювали аналізом qRT-PCR. (b) Рівні експресії білка AT1R в області кори головного мозку та в мозковій речовиніниркавимірювали імуногістохімічним методом і (c) рівні білка кількісно визначали за допомогою програмного забезпечення Image J. Три дози ECE (50 мг/кг/день, 100 мг/кг/день і 150 мг/кг/день) застосовували перорально протягом 4 тижнів, а 2,5 мг/кг/день DK також застосовували перорально протягом 4 тижнів. (d) Рівні експресії білка AT1R в клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином II (нирковийепітеліальних канальцевих клітин) з 5, 25, 50 мкг/мл ECE, 2,5 мкг/мл DK або інгібітора вимірювали за допомогою вестерн-блоттингу. Масштаб=25 мкм. Середні значення, позначені різними літерами, вказують на достовірні відмінності між групами (p < 0,05).="" -="" означає="" ту="" саму="" групу.="" ece,="" екстракт="" ecklonia="" cava;="" д.к.,="" директор;="" інгібітор,="" 1="" мкмоль/л="">
2.4. ECE та DK зменшили EMT у нирках SHR
Експресія маркера мезенхімальних клітин, такого як віментин і -SMA, у SHR була значно вищою, ніж у щурів WKY, і значно знижувалася при введенні ECE або DK (рис. 4). Зменшення впливу на експресію віментину в корі головного мозку SHRs було найбільш помітним у групі, яка отримувала DK, тоді як зниження впливу на експресію віментину в мозковій речовині SHRs було найбільш помітним у групі, яка отримувала 150 мг/л. кг/добу ЕХЕ. Крім того, зниження впливу на експресію віментину в корі головного мозку SHRs було найбільш помітним у групі, яка отримувала DK (рис. 4a, b). Експресія -SMA в корі та мозковій речовині SHR була найбільш суттєво знижена в групі, яка отримувала 150 мг/кг/день ECE (рис. 4c,d). Експресія маркера епітеліальних клітин, такого як Е-кадгерин, у корі та мозковій речовині SHR була значно нижчою, ніж у щурів WKY (рис. S1), і значно підвищувалася при введенні ECE або DK.

Рисунок 3. Порівняльний аналіз застосування ECE та DK щодо зниження експресії TGF, SMAD2/3 та Snail2 униркиSHR. (a) TGF, (b) SMAD2, (c) SMAD3, (d) Рівні мРНК Snail2 в області кори головного мозку та в мозковій речовиніниркавимірювали аналізом qRT-PCR. Три дози ECE (50 мг/кг/день, 100 мг/кг/день і 150 мг/кг/день) застосовували перорально протягом 4 тижнів, а 2,5 мг/кг/день DK також застосовували перорально протягом 4 тижнів. (e) Рівні експресії білка TGF, SMAD2/3, pSMAD2/3 в клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином II (нирковийканальцевих епітеліальних клітин) з 5, 25, 50 мкг/мл ECE, 2,5 мкг/мл DK або інгібітора вимірювали за допомогою вестерн-блоттингу та (f) рівні білка кількісно визначали за допомогою програмного забезпечення Image J. Середні значення, позначені різними літерами, вказують на достовірні відмінності між групами (p < 0,05).="" -="" означає="" ту="" саму="" групу.="" ece,="" екстракт="" ecklonia="" cava;="" д.к.,="" директор;="" інгібітор,="" 1="" мкмоль/л="">

Малюнок 4. Порівняльний аналіз застосування ECE та DK щодо зниження EMT униркаSHRs. (a) Рівні експресії білка віментину в області кори головного мозку та в мозковій речовиніниркавимірювали імуногістохімічним методом і (b) рівні білка кількісно визначали за допомогою програмного забезпечення Image J. (c) Рівні експресії білка SMA в області кори головного мозку та в мозковій речовині нирки вимірювали за допомогою імуногістохімії та (d) рівні білка визначали кількісно за допомогою програмного забезпечення Image J. Масштаб=25 мкм. Три дози ECE (50 мг/кг/день, 100 мг/кг/день і 150 мг/кг/день) застосовували перорально протягом 4 тижнів і 2,5 мг/кг/день DK також застосовували перорально протягом 4 тижнів тижнів. Середні значення, позначені різними літерами, вказують на достовірні відмінності між групами (p < 0,05).="" -="" означає="" ту="" саму="" групу.="" ece,="" екстракт="" ecklonia="" cava;="" д.к.,="">
2.5. ECE і DK зменшили нирковий фіброз і гломерулярний склероз у нирках SHRs
Ділянка фіброзу в корі та мозковій речовиніниркаSHRs був значно вищим, ніж у щурів WKY (рис. 5a, b) і значно зменшувався при введенні ECE або DK. У корі головного мозку найбільш помітний ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала DK, тоді як у мозковій речовині найбільш помітний ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала 150 мг/кг/день ECE. GSI щурів SHR був значно вищим, ніж у щурів WKY (рис. 5c, d) і значно знижувався при введенні ECE або DK. Крім того, найбільш помітний ефект зниження спостерігався в групі, яка отримувала ДК.

Рисунок 5. Порівняльний аналіз застосування ECE та DK щодо зниженнянирковийфіброз і гломерулосклероз вниркаSHR. (a) Зона кори головного мозку, пофарбована трихромом за Массоном, і ділянка мозкової речовини aниркащо показує область фіброзу (синій колір) і (b) область фіброзу була кількісно визначена за допомогою програмного забезпечення Image J. (c) Область кори головного мозку, пофарбована PAS, і ділянка мозкової речовини aниркапоказуючи гломерулярний склероз і (d) склероз оцінювали за допомогою напівкількісного методу оцінки (класи 0–4). Масштаб=25 мкм. Три дози ECE (50 мг/кг/день, 100 мг/кг/день і 150 мг/кг/день) застосовували перорально протягом 4 тижнів, а також 2,5 мг/кг/день DK також застосовували перорально протягом 4 тижнів. Середні значення, позначені різними літерами, вказують на достовірні відмінності між групами (p < 0,05).="" -="" означає="" ту="" саму="" групу.="" ece,="" екстракт="" ecklonia="" cava;="" д.к.,="" директор;="" gsi;="" гломерулосклеротичний="">
2.6. ECE та DK ослаблене погіршення функції нирок у SHR
Обсяг споживання води протягом 24 годин суттєво не відрізнявся серед усіх груп (рис. 6а). Об’єм сечі SHR протягом 24 годин був значно нижчим, ніж у щурів WKY (рис. 6b). Він значно підвищувався при введенні 100 та 150 мг/кг/добу ЕХЕ та ДК. Співвідношення натрію/калію (Na/K) у сечі суттєво не відрізнялося серед усіх груп (рис. 6c). Рівень альбуміну в сечі щурів SHR був значно вищим, ніж у щурів WKY, і значно знижувався при введенні ECE або DK. Ефекти зниження 50, 100 та 150 мг/кг/день ЕХЕ та ДК істотно не відрізнялися (рис. 6d). Співвідношення альбуміну/креатиніну в сечі щурів SHR було значно вищим, ніж у щурів WKY, і знижувалося при введенні ECE або DK. Ефекти зниження 50 і 100 мг/кг/день ECE і DK істотно не відрізнялися (рис. 6e).

Малюнок 6. Порівняльний аналіз застосування ECE та DK на ослабленняфункції нирокзагострення SHR. (a) Споживання води, (b) об’єм сечі, (c) співвідношення Na/K у сечі, (d) рівень мікроальбуміну в сечі, (e) співвідношення альбуміну до креатиніну в сечі (UACR) вимірювали перед умертвінням. Три дози ECE (50 мг/кг/день, 100 мг/кг/день і 150 мг/кг/день) застосовували перорально протягом 4 тижнів, а також 2,5 мг/кг/день DK також застосовували перорально протягом 4 тижнів. Середні значення, позначені різними літерами, вказують на достовірні відмінності між групами (p < 0,05).="" -="" означає="" ту="" саму="" групу.="" ece,="" екстракт="" ecklonia="" cava;="" д.к.,="" директор;="" ns,="" не="">
3. Обговорення
Артеріальна гіпертензія є другою провідною етіологією ESRD після діабету [21]. Важко передбачити ступінь тяжкості гіпертонічної хворобинирковийфіброз з АТ, т.книрковийфіброз може серйозно прогресувати, навіть якщо АТ пацієнта не дуже високий [21]. Хоча антигіпертензивне лікування інгібіторами АПФ, такими як блокатори рецепторів ангіотензину, інгібітори реніну та антагоністи альдостерону, може зменшити тяжкість гіпертонічної хвороби.хвороба печінки, їх недостатньо для запобігання прогресуванню гіпертонічної нефропатії [22]. Навіть незважаючи на те, що рекомендований цільовий АТ досягається при рівні нижче 130/80 мм рт. ст., стратегія зниження АТ не може затримати прогресування гіпертонічної нефропатії [23]. Хоча гіпертонічна нефропатія зазвичай описується як нефроангіосклероз і гломерулярний гіаліноз [24, 25], нещодавно було виявлено, що інтерстицій нирки, який бере участь у TIF, пов’язаний з прогресуванням захворювання, а також гломерулярний і судинний відділи [25]. 26,27]. Оскільки TIF є основною патофізіологією гіпертонічної нефропатії, важливо розробити нові агенти, спрямовані на модулювання TIF для запобігання прогресуванню гіпертонічної нефропатії. В останні роки EMT була відома як важливий гравець унирковийфіброз [28,29].
Ang II викликає вазоконстрикцію і, як наслідок, гіпертензію [30]. При гіпертензії РААС активується системно, і посилення РААС супроводжується в кількох органах, таких якнирка[31,32]. Гіперактивація внутрішньониркової РААС є важливим механізмом гіпертонічної та хронічної хворобихвороба печінки[31,32]. Як TGF 1, так і Ang II індукують активацію внутрішньониркової РААС і посилюють експресію ангіотензиногену, реніну, АПФ і AT1R, які індукують ЕМТ [33]. У нашому дослідженні систолічний АТ SHRs був значно знижений введенням ECE або DK. Сироватковий рівень Ang II SHRs був значно знижений введенням ECE або DK. Експресія AT1R у корі та мозковій речовині SHR була значно знижена при введенні ECE або DK.
Посилення регуляції РААС, наприклад, підвищення експресії AT1R, активує низхідний сигнальний шлях TGF 1 [34]. Активований РААС, TGF 1 індукує ЕМТ через SMAD-залежний і SMAD-незалежний шляхи [33]. Як SMAD-залежний сигнальний шлях, передача сигналів TGF 1 трансдукується через TGF RII і TGF RI і призводить до активації SMAD2/3. [10]. SMAD4 зв'язується з SMAD2/3 і сприяє транслокації комплексу SMAD в ядро [10]. Транслоковані SMAD посилюють експресію генів EMT, таких як Snail, Twist і ZEB [34]. У нашому дослідженні експресія AT1R була значно вищою в корі та мозковій речовині щурів SHR, ніж у щурів WKY, і була знижена введенням ECE або DK. Експресія TGF та SMAD2/3 у корі та мозковій речовині SHR була знижена введенням ECE або DK.

CISTANCHE ПОКРАЩИТЬ ІНФЕКЦІЮ НИРОК/НИРОК
ЕМТ характеризується втратою епітеліального маркера, такого як Е-кадгерин, і досягненням мезенхімальних маркерів, таких як -SMA, віментин і фібронектин [35]. Е-кадгерин є найбільш вираженим кадгерином в епітеліальних клітинах і, таким чином, часто використовується як епітеліальний маркер [36]. -SMA є фенотиповим маркером клітин міофібробластів, і його експресія є ознакою пізніх стадій ЕМТ [37]. -SMA-експресуючі міофібробласти, які піддаються ЕМТ, індукують синтез надмірного ECM та аномального ремоделювання ECM танирковийфіброз [37]. Гіпертонічна нефропатія індукує гломерулосклероз та інтерстиціальний фіброз, що спричиняє зниженняфункції нирокі значна протеїнурія [6]. У нашому дослідженні експресія віментину та -SMA в мозковій речовині та корі головного мозку SHR була збільшена та зменшена при введенні ECE або DK. Обсяг зони фіброзу в мозковій речовині та корі головного мозку SHR збільшувався та зменшувався при введенні ECE або DK. Індекс гломерулярного склерозу SHRs підвищувався і знижувався при введенні ЕХЕ або ДК.
Об’єм сечі щурів SHR прогресивно зменшувався порівняно з об’ємом сечі щурів WKY того ж віку [38]. Відомо, що чим більше виділення натрію з сечею, тим менше виділення калію з сечею. Більше того, у дослідженнях на людях співвідношення Na/K у сечі пов’язують із підвищенням АТ та швидким порушеннямфункції нирок[39]. У нашому дослідженні об’єм сечі щурів SHR був нижчим, ніж у щурів WKY, навіть незважаючи на те, що кількість споживаної води не відрізнялася між щурами SHR і WKY. Співвідношення Na/K у сечі щурів SHR значно відрізнялося серед щурів WKY, SHR та груп, які отримували ECE або DK. Співвідношення Na/K у сечі використовувалося як маркер споживання натрію та калію з їжею в дослідженнях на людях [39]. АТ підвищувався зі збільшенням споживання натрію. Однак підвищене споживання калію знижувало АТ за рахунок збільшення екскреції натрію з сечею [40]. Таким чином, співвідношення Na/K у сечі пов’язане з АТ у людей [40]. У нашому дослідженні всіх тварин не годували дієтою з високим вмістом натрію, що пояснює, чому співвідношення Na/K у сечі між групами не показало істотної різниці. Артеріальна гіпертензія має тенденцію до збільшення протеїнурії [37]. Відомо, що співвідношення альбуміну та креатиніну в сечі пов’язане зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації [41]. Попередні дослідження показали, що розвиток мікроальбумінурії у SHR спричинений переважним ушкодженням канальців, яке індукує втрату з сечею білків з низькою молекулярною масою [42, 43]. У нашому дослідженні відношення альбуміну до креатиніну в сечі щурів SHR було вищим, ніж у щурів WKY, і знижувалося при введенні ECE або DK
Попередні дослідження показали, що деякі поліфеноли мають інгібуючу дію на активність АПФ [14–17]. Однак ці дослідження повідомляли лише про інгібіторну активність АПФ як значення IC50, яке є 50-відсотковою концентрацією інгібування позитивного контролю, і вони не показали антигіпертензивного ефекту або захисного ефекту від гіпертонічної нефропатії у тварин. Одне дослідження показало, що ECE знижує АТ у 2-нирка1-clip Goldblatt hypertensive rats [44]. Пірогалол-флороглюцинол-6,6-біеккол знижував АТ на тваринній моделі гіпертензії, викликаної дієтою з високим вмістом жиру, шляхом модулювання судинної дисфункції [45]. Однак ці дослідження показали лише зниження АТ і не оцінювали, чи показав ЕХЕ якийсь ефект послаблення гіпертонічної нефропатії. Наше дослідження показало, що ECE та DK зменшили експресію AT1R/TGF/SMAD2/3 униркаі знизив рівень сироватки Ang II. Крім того, ECE та DK знизили EMT,нирковийфіброз і гломерулосклероз. Здається, ECE та DK можуть бути корисними для послаблення гіпертонічної нефропатії
4. Матеріали та методи
4.1. Підготовка ЕХЕ та Виділення ДК
ECE були отримані від Aqua Green Technology Co., Ltd. (Чеджу, Корея). E. cava ретельно промивали чистою водою і висушували на повітрі при кімнатній температурі протягом 48 год. Її подрібнювали, додавали 50% етанол з наступним нагріванням при 85 ◦C протягом 12 годин. ECE фільтрували, а потім, коли концентрували, стерилізували нагріванням при високій температурі протягом 40–60 хв, а потім сушили розпиленням. Потім був виділений директор, який є одним із репрезентативних флоротанінів E. cava. Коротко, відцентрову розподільчу хроматографію проводили з використанням двофазної системи розчинників, яка змішувала чисту воду, етилацетат, н-гексан і суміш метанолу (співвідношення 7:7:2:3). Органічну стаціонарну фазу заповнювали в колонці, а рухому фазу заповнювали в колонці, дотримуючись порядку зменшення швидкості (2 мл на хвилину), і використовували для розділення. Ми дотримувалися методів Dr. Son та ін. (2019) [45].

CISTANCHE ПОКРАЩИТЬ НИРКОВУ/НИРКОВУ НЕДОСТАТНІСТЬ
4.2. Тваринна модель гіпертензії
Самці щурів SHR (віком 8 тижнів) і самці щурів WKY (віком 8 тижнів) були придбані в Orient Bio (Sungnam, Корея) і зберігалися при постійній температурі приблизно 24 ◦C, відносній вологості 50–55 відсотків і світлі/ темний цикл 12 год/12 год. Сублімацію щурів проводили протягом 1 тижня. Щурів випадковим чином розділили на шість груп (по п'ять щурів у групі): (i) група WKY, у якій щурам перорально вводили питну воду протягом 4 тижнів; (ii) група SHR, у якій щурам перорально вводили питну воду протягом 4 тижнів; (iii–v) Група SHR, у якій щурам перорально вводили ECE (iii) 50 мг/кг/добу, (iv) 100 мг/кг/добу та (v) 150 мг/кг/добу протягом 4 тижнів; (vi) Група SHR, у якій щурам перорально вводили 2,5 мг/кг/день DK протягом 4 тижнів. Через 4 тижні споживання води, об’єм сечі та хімічний аналіз сечі перевіряли за допомогою метаболічної клітки протягом 24 годин. Після завершення метаболічного аналізу всіх щурів умертвили відповідно до етичних принципів Інституційного комітету з догляду та використання тварин Університету Гачон (номер схвалення: LCDI-2019-0121).
4.3. Імуногістохімія
Тканина нирокПарафінові блоки розділяли на 8 мкм, поміщали на предметні скла з желатиновим покриттям і сушили при 37 ◦C протягом 3 днів. Theниркаслайди тканин депарафінували, а потім інкубували з 0,3% перекисом водню (Sigma-Aldrich, MO, США) протягом 10 хв. Після цього предметні скла тричі промивали фосфатно-сольовим буфером (PBS) та інкубували з тваринною сироваткою для інгібування неспецифічного зв’язування антитіл. Крім того, їх інкубували з первинними антитілами (анти-AT1R, анти-E-кадгерин, анти- -SMA та антивіментин) і тричі промивали PBS. Потім предметні скла тканини інкубували з біотинільованими вторинними антитілами з набору ABC (Vector Laboratories, Burlingame, CA, США), інкубували протягом 3 годин із блокуючим розчином і тричі промивали PBS. Тканинні слайди були проявлені з 3,3-діамінобензидином як субстратом протягом 3 хвилин, змонтовані в розчині DPX на основі ксилолу (Sigma-Aldrich) і візуалізовані за допомогою світлової мікроскопії (Olympus Optical Co., Токіо, Японія) .
4.4. Екстракція РНК і кількісна полімеразна ланцюгова реакція в реальному часі (qRT-PCR)
РНК щураниркатканин виділяли за допомогою реактиву RNAiso Plus (TAKARA, Японія) згідно з інструкцією виробника. Theниркатканини вперше були розділені на дві частини, а саме: коркову частину та мозкову частину. Тканини нирок дрібно нарізали та подрібнювали в порошок, а порошки ресуспендували в 1 мл реагенту RNAiso Plus, змішаному з 0.1 мл чистого гладкого хлороформу (Amresco, Солон, Огайо, США), а потім центрифугували при 13,000× g протягом 20 хв при 4 ◦C. Після центрифугування супернатант змішували з 0,25 мл чистого ізопропілового спирту Glade, а екстраговані осадки РНК промивали 70-відсотковим спиртом і центрифугували при 7500 × g протягом 5 хвилин при 4 ◦C. Висушені гранули розчиняли в 10–30 мкл чистої води, обробленої діетилпірокарбонатом, і РНК кількісно визначали та перевіряли за допомогою NanoDrop 2000 (Thermo Fisher Scientific, MA, США). Комплементарну ДНК (кДНК) готували з РНК за допомогою набору для синтезу кДНК (PrimeScript™, TAKARA). Кількісна полімеразна ланцюгова реакція в реальному часі (qRT-PCR) визначила рівні РНК зниркатканини. Прямий і зворотний праймери змішували з дистильованою водою, а потім 10 мкл суміші поміщали в 384-лунковий планшет для qRT-PCR. Згодом додавали кДНК і зелений SYBR (TAKARA), а потім перевіряли за допомогою апарату для ПЛР-ПЛР (Bio-Rad, Геркулес, Каліфорнія, США). Гени, що представляють інтерес, перераховані в додатковій таблиці S1. Ми дотримувалися методів Dr. Son та ін. 2019 [45].
4.5. Імуноферментний аналіз (ELISA)
Щоб підтвердити рівень Ang II у сироватці, аліквоту відібраної крові (1,5-1,7 мл) додавали в пробірки для сепарації сироватки (Becton Dickinson, Franklin Lakes, NJ, США), а потім центрифугували при 2000 × g протягом 20 хвилин при кімнатній температурі. . Після цього відокремлену сироватку перемістили в нову пробірку і зберігали в морозильній камері. Набір Ang II ELISA (MyBioSource, Сан-Дієго, Каліфорнія, США) використовували для аналізу присутності сироватки відповідно до інструкцій виробника. Ang II вимірювали протягом 1 тижня після взяття крові у тварин.
4.6. Гістологічний аналіз
4.6.1. Трихромна пляма Массона (MT).
Трихромне фарбування за Массоном (MT) підтверджує фібрознирка.Блоки парафінованіниркатканини нарізали до товщини 8 мкм, поміщали на предметне скло для покриття та сушили при 37 ◦C протягом 3 днів. Предметні скла тканини депарафінізували ксилолом і спиртом, повторно фіксували розчином Буена протягом 24 год і промивали проточною водопровідною водою протягом 3 хв. Предметні скла занурювали в розчин гематоксиліну заліза Вейгерта на 10 хвилин і в розчин фуксину червоної кислоти Бібріха на 15 хвилин, а потім диференціювали розчином фосфорно-вольфрамової кислоти протягом 10 хвилин. Нарешті предметні скла переносили в розчин анілінового синього на 3 хв, а потім промивали водою. Пофарбовані предметні стекла монтували розчином DPX на основі ксилолу (Sigma-Aldrich) і візуалізували за допомогою світлової мікроскопії (Olympus). Колагенові волокна в зоні фіброзу мають синій колір, тоді якнирковийепітелій має червоний колір. Площі фіброзу, пофарбовані МТ, вимірювали за допомогою програмного забезпечення ImageJ. Оригінальні зображення пофарбованої МТ нирки були перетворені в зображення RGB, а потім ці зображення були деконволюційні за допомогою програмного забезпечення ImageJ за допомогою плагіна деконволюції кольорів.
4.6.2. Періодична кислота-Шиффова фарба (PAS).
Періодичне фарбування кислотою-Шиффом (PAS) підтвердило пошкодження клубочківнирка. Блоки парафінованіниркатканини нарізали до товщини 8 мкм, поміщали на предметне скло для покриття та сушили при 37 ◦C протягом 3 днів. Предметні скла тканин депарафінізували ксилолом і спиртом, гідратували водою, окислювали 0.5% розчином періодної кислоти протягом 5 хвилин і промивали водою. Скела занурювали в реактив Шиффа на 15 хв, а потім промивали теплою водопровідною водою протягом 5 хв. Нарешті предметні скла переносили в розчин гематоксиліну Майєра на 1 хв, а потім промивали водою. Пофарбовані предметні стекла монтували розчином DPX на основі ксилолу (Sigma-Aldrich) і візуалізували за допомогою світлової мікроскопії (Olympus).
Гломерули були відібрані випадковим чином, а пошкодження клубочків оцінювалося за допомогою напівкількісного методу підрахунку балів (класи 0–4) за допомогою PAS-фарбуванняниркаслайди тканини.
(1) Ступінь 0: нормальні клубочки; (2) 1 ступінь: мінімальний склероз (склеротична ділянка до 25 відсотків); (3) Ступінь 2: помірний склероз (склеротична ділянка від 25% до 50%); (4) Ступінь 3: помірно-важкий склероз (склеротична ділянка від 50 до 75 відсотків); (5) Ступінь 4: важкий склероз (склеротична ділянка від 75 до 100 відсотків); Гломерулосклеротичний індекс (GSI) розраховували за таким рівнянням: (4 × n4) плюс (3 × n3) плюс (2 × n2) плюс (1 × n1) / n4 плюс n3 плюс n2 плюс n1 плюс n0, де n ( x) є числомнирковийгломерулярний склероз кожного ступеня [46]. Цей аналіз проводився в групах лікування спостерігачем у масці.
4.7. Вимірювання систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску та середнього артеріального тиску
Систолічний АТ, діастолічний АТ і середній артеріальний АТ вимірювали за допомогою неінвазивної системи CODA tail-cuff (Kent Scientific Corp., Torrington, CT, USA). Сублімацію щурів проводили протягом 20 хв протягом 5 днів, а в останній день вимірювали АТ.
4.8. Моделювання in vitro з використанням клітин TCMK-1
Клітини TCMK-1, лінію клітин проксимальних канальців миші, були придбані в American Type Culture Collection (Вашингтон, округ Колумбія, США). Середовище для культивування використовували модифіковане середовище Ігла за Дульбекко з високим вмістом глюкози (Gibco; Гранд-Айленд, Нью-Йорк, США), 10% фетальної бичачої сироватки (FBS) і 1% пеніцилін-стрептоміцину. Для підтвердження інгібіторних ефектів ЕХЕ та ДК у клітинах TCMK-1, оброблених ангіотензином ІІ, ми обробили ЕХЕ (5, 25, 50 мкг/мл) і ДК (1,8 мкг/мл) 100 нмоль/л ангіотензину ІІ (Sigma-Aldrich, St Louis, MO, USA) протягом 12 год. Телмісартан (1 мкмоль/л, Sigma-Aldrich) використовували як антагоніст рецептора AT1 і попередньо обробляли перед ангіотензином II протягом 3 годин [47].

CISTANCHE ПОКРАЩИТЬ БІЛЬ У НИРКАХ/НИРКАХ
4.9. Підготовка протеїну та Вестерн-блот
Для виділення білка з клітин TCMK-1, оброблених ангіотензином II, клітини зіскрібали за допомогою буфера для лізису RIPA з інгібітором фосфатази та протеїнази (EzRIPA; ATTO; Токіо, Японія) та інкубували на льоду протягом 20 хв. Після центрифугування при 13,000× g протягом 20 хвилин при 4 ◦C чисті супернатанти перемістили в нову пробірку, а концентрацію супернатантів проаналізували за допомогою набору для аналізу біцинхонінової кислоти (набір BCA; Thermo Fisher Scientifific, Inc.; Waltham, MA, США). Щоб підтвердити експресію білка з клітин TCMK-1, було проведено блот. Рівну кількість білків лізату (30 мкг/доріжку) розділяли за допомогою 10% додецилсульфату натрію-поліакриламідного гелю за допомогою електрофорезу. Потім біжучі білки переносили на полівініліденфторидні мембрани, які інкубували з розведеними первинними антитілами (анти- -актин, AGTR1, TGF-, SMAD2/3 і pSMAD2/3) при 4 ◦C. Інкубовані мембрани з антитілами ретельно промивали за допомогою трис-буферного фізіологічного розчину з 0,1% Tween 20 та інкубували з вторинними антитілами протягом 2 годин при кімнатній температурі. Усі мембрани були розроблені методом розширеної хемілюмінесценції (LAS-4000s; GE Healthcare, Чикаго, Іллінойс, США). Інформацію про антитіла, використану в цьому дослідженні, можна знайти в таблиці S2.
4.10. Статистичний аналіз
Результати представлені як середнє ± стандартне відхилення та р-значення<0.05 mean="" it="" is="" statistically="" significant.="" the="" kruskal–wallis="" test="" was="" used="" to="" validate="" the="" differences="" among="" the="" groups,="" and="" the="" mann–whitney="" u="" test="" was="" used="" in="" the="" spss="" ver.="" 22="" software="" (ibm="" corporation;="" ny,="" armonk,="" usa)="" completed="" post="" hoc="" comparisons.="" means="" denoted="" by="" a="" different="" letter="" indicate="" significant="" differences="" between="">0.05>
5. Висновки
На завершення, AT1R був активований у SHR, і сигнальний шлях збільшив TGF і SMAD2 або 3, що індукувало EMT. ECE або DK зменшили сигнальний шлях і зменшили EMT. Тому ECE або DK зменшували маркери мезенхімальних клітин, такі як експресія віментину та -SMA, фіброзної тканининирка, а також співвідношення альбумін/креатинін у сечі та ослаблений ЕМТ. Крім того,нирковийфіброз призвело до відновленняфункції нирок(Малюнок 7).

